Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановлено День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років.
Запроваджуючи цю пам’ятну дату, Україна прагнула доєднатися до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни. А також – нагадати, що війна, яка тривала з 1939 по 1945 на українській землі принесла численні злочини проти людяності, геноцид, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.
Цього року Україна втрете відзначає День пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії Росії. Сучасна війна також супроводжується жахливими воєнними злочинами з боку російської армії та політично-військового керівництва РФ.
Цього року 8 травня, в День пам’яті та примирення, Україна вшановуватиме пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, та всіх жертв Другої світової війни.
Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять і жертви війни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл. Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.
Кафедра післядипломної освіти лікарів-стоматологів традиційно в цей день згадує співробітників кафедри життєвий шлях яких, був пов'язаний з війною. Запроваджено та проведено виховні заходи для вшанування пам'яті Павла Тихоновича Максименка (1922-2011 рр.) – професора кафедри післядипломної освіти лікарів - стоматологів, доктора медичних наук, почесного академіка, капітана медичної служби у відставці, учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни, ветеран Збройних Сил СРСР, праці.
Павло Максименко народився 22 серпня 1922 року в багатодітній селянській родині. Після закінчення середньої школи він був призваний для проходження служби в армії. Служив рядовим, далі був курсантом училища зв'язку в м. Владикавказі, звідки направлений на фронт. У роки Великої Вітчизняної війни він в складі піхоти пройшов всі складнощі фронтових шляхів, демобілізувався у званні старшого лейтенанта на посаді командира роти батальйону зв'язку, та не втратив жагу до життя та допомоги людям. У 1947 році Павло Максименко вступив до Харківського медичного стоматологічного інституту. Знову у його житті необхідні були завзятість, цілеспрямованість, великий труд, прагнення до досягнення мети. Часи складні – руйнування, відновлення країн, економічні проблеми. У 1951 році він закінчив інститут, отримав диплом лікаря-стоматолога, з відзнакою.
|
|
Уся трудова діяльність професора Максименка П.Т. пов’язана з ПДМУ. Понад 60 років він присвятив медицині: студент, клінічний ординатор, асистент, доцент, професор, завідувач кафедри. Павло Тихонович вирізнявся потужним творчим потенціалом, стійкою життєвою позицією, наполегливістю, цілеспрямованістю, вимогливістю до себе і колег.
Він є фундатором потужної Полтавської стоматологічної школи. До останніх днів життя і роботи Павло Тихонович був професором кафедри післядипломної освіти лікарів-стоматологів, надавав консультативну допомогу співробітникам кафедри у виконанні наукових робіт. Тема його наукових досліджень отримала свій подальший розвиток. Так, на кафедрі післядипломної освіти лікарів-стоматологів із 2011 року працює обласний науково-практичний центр захворювань слизової оболонки порожнини рота. Сучасне покоління лікарів-інтернів стоматологів знають Павла Тихоновича за навчальним посібником для лікарів - інтернів та слухачів «Захворювання слизової оболонки порожнини рота» (1998 р.), створеною та надрукованою класифікацією - «Номенклатура, клінічна класифікація хвороб, змін слизової оболонки порожнини рота, губ, червоної облямівки губ, язика» (2003 р.), монографіями: «Медикаментозна патологія в стоматології» (2001 р.); «Труднощі та помилки в діагностиці захворювань слизової оболонки порожнини рота, губ, язика» (2012 р.).
Пам’ятаємо, поважаємо та намагаємося втілювати в життя професійні надбання Павла Тихоновича та жагу допомоги людям.